Рівність, толерантність, відсутність стереотипів – це все про безбар’єрне спілкування. Як часто ви задумувалися на тим, чи не образили словом когось зі знайомих чи незнайомих людей у розмові?
Ось кілька порад для того, щоб ваше спілкування було безбар’єрним.
Ставте себе на місце людини, з якою спілкуєтеся. Коли ви не впевнені, чи є слово образою або ні, чи не зачіпає воно почуттів, спробуйте поставити себе на місце людини, до якої ви звертаєтеся, про яку ви говорите або пишете. Чи сподобалося б вам таке звернення, чи хотіли б ви, щоб про вас говорили так? Пам’ятайте, на першому місці завжди має бути людина.
Використовуйте фемінітиви. Дехто з людей взагалі не сприймає ідею використання фемінітивів, декому вони звучать неприродно й незвично. При цьому часто забувають про існування в нашій мові таких звичних слів, як «учителька», «співачка» чи «княгиня» — які теж є фемінітивами. На жаль, так склалось історично, що раніше багато сфер та професій були недоступні для жінок, тому довгий період ми не мали відповідників-фемінітивів до багатьох слів. Зараз, коли ми живемо у ХХІ столітті і розуміємо, що жінки можуть робити абсолютно все те ж саме, що й чоловіки, концепція «щось забороняти, аби вберегти» втратила сенс. А використання фемінітивів, навпаки, сенсу набула. Крім того, українська мова дуже сприятлива для формування фемінітивів і має конкретні правила для такого словотворення. Звісно, що не всі люди у нашому суспільстві готові до вживання фемінітивів, у такому разі залиште за людиною право вибору, як вона хоче, щоб про неї писали / говорили / звертались.
Запитайте саму людину, як до неї звертатися. Якщо ви не знаєте, як звернутися чи як правильно назвати певну ознаку людини у діалозі / інтерв’ю / статті, запитайте саму людину, як вона хоче, щоб до неї звертались. Перепитати й уточнити не соромно, навпаки, — це прояв уваги й тактовності.
