Європейський суд з прав людини (European Court of Human Rights) – це міжнародний суд, який розглядає заяви тільки від осіб, організацій та підприємств, які вважають, що стали потерпілим від порушення прав і свобод гарантій, зазначених у Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або в Протоколах до неї. Суд розташований в місті Страсбург (Франція).
Європейська конвенція була прийнята в Римі 4 листопада 1950 року та вступила в силу в 1953 році англійською і французькою мовами, обидва тексти Конвенції є однаково автентичними, кожен існує лише в одному примірнику, і зберігається в архіві Ради Європи. Після її ухвалення було створено Європейський суд з прав людини (1959).
Європейський суд з прав людини був створений з метою забезпечення дотримання державами-членами Ради Європи їхніх зобов’язань за Європейською конвенцією та спонукання держави вдосконалювати національні механізми захисту прав людини та основних свобод.
Заява має стосуватись лише порушень, допущених однією з держав, на які поширюється дія Конвенції. Ви не можете скаржитися на порушення інших юридичних актів, крім Європейської конвенції з прав людини.
Європейська конвенція захищає такі права: право на життя; право на справедливий судовий при розгляді справ, пов’язаних із цивільною та кримінальною проблематикою; право на повагу до приватного і сімейного життя; право на свободу вираження поглядів; право на свободу думки, совісті та віросповідання; право на ефективний засіб правового захисту; право на мирне володіння своїм майном; право голосу та право бути кандидатом на виборах.
Конвенція забороняє, зокрема: катування, нелюдське чи принизливе для людської гідності поводження або покарання; свавільне та неправомірне позбавлення волі; дискримінацію у користуванні правами та свободами, викладеними у Конвенції; вислання державою своїх громадян чи заборону їм повернутися на її територію; смертну кару; колективне вислання іноземців.
Європейський суд не є апеляційною інстанцією по відношенню до національних судів та не може скасовувати чи міняти рішення судів України.
Якщо Суд приходить до висновку, що одне чи декілька з цих прав та гарантій їх забезпечення було порушено державою-членом Ради Європи, Суд виносить рішення по суті та може присудити «справедливу сатисфакцію», тобто певну суму грошей на відшкодування шкоди, спричиненої таким порушенням. Рішення Суду є обов’язковим для держав, яких воно стосується; вони зобов’язані діяти у відповідності з такими рішеннями.
Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію 17 липня 1997 року, а набрала чинності Конвенція для України з 11 вересня 1997 року.
У зв’язку з цим, громадяни та юридичні особи України отримали можливість звертатися до Європейського суду з прав людини для захисту своїх основних прав і свобод.
Відповідно до статті 9 Конституції України Європейська конвенція є частиною національного законодавства України.
Головний спеціаліст з питань забезпечення діяльності Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Микола ФЕДОРЧАК.