10 листопада 1994 року Верховною Радою України Законом України № 240/94-ВР ратифіковано Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (далі – Конвенція) та 14 липня 1995 вона набула чинності для України.
28 березня 1997 року було укладено Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, який ратифіковано Законом України з відповідними застереженнями 03 березня 1998 року № 140/98-ВР є її невід’ємною частиною.
Застосовується Конвенція у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією та Туркменістаном. В редакції Протоколу 1997 року Конвенція застосовується у відносинах з Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Російською Федерацією та Республікою Молдова.
Громадяни кожної із держав-учасниць цієї Конвенції (далі – Договірні Сторони), а також особи, що проживають на їх територіях, користуються на території всіх інших Договірних Сторін по відношенню до своїх особистих і майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни дї Договірної Сторони.
Кожна з Договірних Сторін на мовах, передбачених Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін:
- рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах;
- рішення судів по кримінальних справах про відшкодування збитку.
Визнання рішень, що не потребують виконання, які вступили в законну силу та не вимагають за своїм характером виконання, визнаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального провадження за умови якщо: установи юстиції запитуваної Договірної Сторони не винесли раніше по цій справі рішення, що вступило в законну силу; справа відповідно до цієї Конвенції, а у випадках, не передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинне бути визнане, не відноситься до виняткової компетенції установ юстиції цієї Договірної Сторони.
Ці положення також відносяться і до рішень з опіки і піклування, а також до рішень про розірвання шлюбу, винесеними установами, компетентними відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої винесене рішення.
Клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано і до суду, що виніс рішення у справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення по клопотанню.
Щоб визнати і виконати рішення українського суду на території країн СНД необхідно підготувати та зібрати наступний пакет документів:
а) рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення;
б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена;
в) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання;
г) документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності.
Клопотання про дозвіл примусового виконання рішення і прикладені до нього документи забезпечуються завіреним перекладом на мову запитуваної Договірної Сторони або на російську мову.
Клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішень розглядаються судами Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання.
Суд, що розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені Конвенцією, дотримані. У випадку, якщо умови дотримані, суд виносить рішення про примусове виконання. Слід зазначити про те, що порядок примусового виконання визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене виконання.
Головний спеціаліст сектору судової роботи
та міжнародного співробітництва
Головного територіального управління юстиції
у Закарпатській області
Марія Строган